Memento mori і чорно-білі верлібри Маріо Джакомеллі

теґи: арт, art photo, art photographer, www.photodollstudio.com, Джакомо Леопарди, Марио Джакомелли, фото

Холодний і урочистий запах католицького склепу віддає від робіт Маріо Джакомеллі, італійського фотографа. Цими ж роботами він привернув увагу критиків і став першим відомим італійським фотографом ще у 60-х. Його фотографії бачили багато захоплених облич світу, а ще більше прихованого страху. Адже Смерть дихає кожним його персонажем і сюжетом, вона крокує із фото до фото у своїх розкішних шатах і вся її велич у прекрасній нейтральності. Вона просто посередник, і скоро всі будуть у бога, або ще десь, де все прекрасно і насичено білим безмежним простором.

Одна із найпрекрасніших серій Джакомеллі створена ним у 1966 називається «Не маю рук що пестили б мені обличчя». На цих фото веселощі на перервах у духовній семінарії. Ці юнаки нагадують якихось бадьорих веселих ангельських воронів, однак чомусь так сумно дивитися на них.

«Смерть прийде і матиме твої очі» – так називається наступна серія робіт майстра. Мене особисто ці образи пронизливо чіпляють, оскільки дитинство проводила в італійській сім’ї. Мої одинокі старі італійські тітоньки, дядечки, бабці й дідусі, яких ми постійно відвідували, були дуже набожними і ще якимись від чого на старі роки у них ставало обличчя подібне до цих. А ще щонеділі ми ходили до сімейного склепу і могил родичів. О як ці фото пахнуть італійським цвинтарем!

Ты помнишь, Сильвия, еще
Твоей земной и смертной жизни время,&lrm;
Когда сияла красота
В твоих глазах смеющихся и ясных
И ты, задумчивая, улыбаясь,
Перешагнула юности порог.

До цих віршів Джакомо Леопарді (переклад Миколи Гумільова) наступна (заключна на сьогодні) серія робіт "До Сільвії".

Марина Куценко

Не маю рук що пестили б мені обличчя1