Автор

Франческа народилася в один рік з моїм татом, а померла ще до мого народження. Коли дивишся на її фото, то зрозуміло, що з такою начинкою в голові люди довго не живуть. 22 фактичних років життя, з яких 10 – самодослідження через автопортрети. Жінки, оголення, самодлубання, паралельні світи, привиди, голоси... Якось я занадто занурилася в її роботи і мене почало вводити у якийсь такий повільний транс – уу-ууу=уу-ууу. Така-от штука. Явно не терапевтують свого глядача. Можна сказати аекологічні роботи. Але вони магнетичні. Можливо тим, хто зараз на подібних вібраціях, вони і стануть у нагоді. А ще це нагадує настрої «Неспокійної Анни» Хуліо Медема.

Згодом Франческа стала освоювати камеру і знімати своє тіло рухливими картинками. Здається, вона все відчувала і перепускала саме через нього:

21-22 роки – це той перший дорослий життєвий перехід для жінок. Багатьох дуже жорстко під час нього ковбасить. Багато смертей трапляється саме в цей час. Франческа на довго не затрималася в цьому світі, виплигнула у вікно і тим само, можливо, потрапила до більш сюрного й мерехтливого простору.