ляльки і люди або що воно таке Студія Фото Лялька та трішки про фото-гру-терапію

     Ви знаєте як це буває? Якогось ранку ти прокидаєшся із чіткою вказівкою: сьогодні буду дивитися виключно на носи! І ти дивишся на носи, вітаєшся із носами, у носів щось питаєш, вони тобі щось відповідають.. Словом, цікава гра. Потім ти так наїдаєшся носами, що хочеш спілкуватися лише із руками, або бровами, або колінами чи вухами...

Всі ці мозаїчні частинки образів не дають тобі спокою, все крутяться, перелистуються, об'єднуються.. І раптом може прийти геніальна думка: Так вони всі ж схожі на Ляльок! О, Боже! Точно! А потім не менш геніальна, що може й навпаки. Але факт незаперечнй люди і ляльки дуже схожі. Це результат мого багаторічного дослідження, тому в це можна вірити. Частом ляльки бувають гарнішими. Тоді деякі люди хочуть бути на них схожими. Інколи ляльок копіюють з людей – тоді вони менш вдалі. Чому так – ще не вирішила, це буде моє наступне дослідження. А поки це дослідження триває я вирішила створити свою дослідницьку станцію Студія Фото Лялька (www.photodollstudio.com).

     Власне в ідеї нічого надзвичайного. Я просто собі фотограф, просто собі фотографую людей. У мене є свій прайс, і всім своїм клієнтам я пропоную з ним ознайомитися. Деякі з них відчувають що вони достатньо прекрасні для безкоштовних знімків, і, інколи я їм вірю і знімаю лише заради дослідження. Інколи я хочу зняти деяких людей просто для дослідження їхньої прекрасності, а вони знаходять прайс на сайті і платять. Буває всяке. Але це не головне. Головне, що я намацала чудовий метод, який мені навіть дозволяє на короткий час із полегкістю зітхнути, адже він – циркуль і транспортир у дослідженні лялькового, людського і божественного. Про нього й розкажу.     Я вже давно фотографую людей. Ще з 12 років, а мені вже, слава богу, 26;). Були всілякі досвіди – і радості і розчарування, але нарешті знайшлася та головна причина для чого я у фотографії і що такого надзвичайно особливого можу дати людям, що фотографую.     Підказали мені це самі люди. Одна дівчина, яка дуже любила у мене фотографуватися  зізналася, що щоразу після фотосесій заливалася дома сльозами, а потім наступав такий штиль катарсису, що можна було чути як клітинки обмінювалися речовинами в її організмі. Я давно знала, що вона гіперчутлива натура, і особливо не зважала, хоча зудумалася. Інша мені сказала, що в неї змінилася хода. Вона тепер відчуває себе як виглядає збоку, анфас, в профіль і все одночасно, ніби в її мозок вживили трюмо з її рухливими зображеннями.. Словом, багато було всіляких камінчиків, які били чітко по моїй лівій скроні, поки мені дійшло: о, то фотографія це терапія! Тоді я поїхала на два тижні на семінар із арт-терапії аби дослідити що воно таке і як все може бути.

    Виявилося, що є така річ, як фото-терапія, але її використовують психологи як діагностику стану або для входу в еталонний стан (переважно люди самі щось фотографують, це розглядають і доходять до якихось висновків, або ж вони просто споглядають гармонійні роботи інших і відчувають щось там своє). Ця річ мені не підходила – я не психолог і лікувати голови іншим не входить у плани на це моє життя. Тоді я ще дізналася про драма-терапію – вивільнення всіяких ментальних залежнів через гру.. Навіть сходила і пограма. Словом, я багато про що дізнавалася, в багатьох місцях бувала, і багато чого на собі випробувала поки зрозуміла, що в мене є така красива і натхненна дитинка – фото-гра-терапія! Вітайте-зустрічайте! Вона ще геть юна і тендітна, тому показуюю її кришталеву чистоту лише тим, кому це справді потрібно. Якщо ви читаєте ще досі, можливо це абсолютно не випадково;).    Суть цього методу (фото-гри-терапії) зводиться до наступного: людина програє перед камерою певний образ який або є її ресурсом, або навпаки вампіром. Дєло в слєдущєм;) – приходить така мила дівчина, а душа її зв'язана, кровоточить і взагалі якийсь там караул із батьками. Подробиці мені абсолютно нецікаві – звільнятися від душевного металолому можна мовою самих лише символів. Значить ми беремо і всі її стани самотності й пораненості та створюємо образ (із символів і деталей, що властиві саме цій дівчині). Потім вона знімає капці, свої соціальні ролі, себе саму – залишає їх за порогом і входить в кімнату дії, де вже вона – не вона, а просто стерильна актриса, яка вупускає міхур застійних, гнилих, невипущених емоцій. Часто після цього ми робимо інший образ, де обігрується вже ресурс. Тобто міхур очистили, але ж святе місце пустим не буває, тому слід  залити щось, що триматиме форму поки не виросте свій стержень.    Часто, резервом може бути якийсь літературний або кіно-персонаж, який близький для людини, і, в якому бажане для людини заповнення подано позитивно, і ще бажаніше щоб із хепі-ендом. Однак це не повторення відомого образу, а лише позичання у нього необхідних терапевничних ноток. Трапляється, що жінці, яка розлучилася із чоловіком, що її все життя утримував, дуже важко але хочеться стати самостійною. Розкопуємо мозковим штурмом її ресурсних персонажів – хоп – випадає Скарлет! Чудовий образ. Але ж ми не будемо будувати декорації із плантаціями і не братимемо негритянських моделей в масовку (хоча можливо:), а просто мовою символів показуємо сильну, жіночну, авантюрну жінку. Макіяж, зачіска, одяг, інтер'єр, антураж – це ті речі, які допомагають повірити в роль і обставини, і перепустити цей образ крізь себе.      Результат такої теапії просто вражаючий! Людина отримує естетичну функціональну милицю, з якою переходжує час доки ноги не окріпнуть і вона починає весело бігати всім на радість. А тоді фото стають просто фото – прекрасними фото і чудовими картинками, які ви можете показувати близьким, прикрашати свої інтер'єри і просто милуватися, досліджуючи свою божественну суть.    Це був один із магічних прийомчиків містичної майстерні Студія Фото Лялька, про інші – в наступних дописах:).

Фотографуйтеся із користю!